«Та, що заслужила любов» — так кажуть про монахиню Аліпію, яка дев’ять років прожила у скиті в Голосіївській пустині. Вона лікувала й пророкувала майбутнє. А коли відійшла в інший світ, чимало людей молили її про зцілення. Сьогодні, в 25-ті роковини від дня смерті матінки Аліпії, до її могили стікаються тисячі прочан. О 3-й годині ночі там відправили панахиду.
30 жовтня для Свято-Покровського Голосіївського монастиря — особливий день. Сюди з опівночі стікаються тисячі прочан. Помолитися та вклонитися матінці Аліпії. Кажуть, що дату свого відходу від земного життя Аліпія передбачала. І коли її тіло внесли до храму для відспівування над церквою з’явився хрест зі світла і двоє важкохворих зцілилися. Відтоді вилікуваних Аліпією людей чимало.
Любов, послушниця:
- Потому что все ее любят; она всем приносить столько помощи здоровья. И все ей благодарны. Если бы не было этого, никто бы сюда не пришел. А так…
Ось одна з кількох світлин, які лишилися після Аліпії. Чорно-біле фото сьогодні стоїть і на надгробку. Саме до нього зночі і йдуть, аби покласти записочки з проханнями.
Тетяна, прочанка:
- Зцілюються і діти і дорослі. Дуже велика святиня і ми дуже раді, що потрапили сюди!
Аліпія несла найважчий вид монашества — була юродивою. Вона мало відпочивала, багато молилась і безмежно вірила в Бога.
о. Ісакій, архімандрит, настоятель Свято-Покровського голосіївського монастиря:
- Как говорят — к пустому колодцу не приходят, и мы видим на примере матушки этот источник не иссякает. И она молится у Господа за нас всех!
Прочанка Ольга вже вдруге приїхала в Голосієво з Чернівців. Жінка каже, що не просить в Аліпії чудес. Вона шукає в її особистому життєвому подвигу зміцнення віри.
Ольга, прочанка:
- А що треба чекати поки захворієш? Треба йти молитись та вірити, і не будеш хворіти!
Мощі монахині Аліпії до Голосієво перенесли в 2006-му році за благословінням Блаженнішого Володимира з Лісового цвинтаря, де вона була похована. Сьогодні і на місці її першої могили — паломництво тих, хто вшановує пам’ять подвижниці.
Ольга Скотникова, Олександр Колосов. Перший Національний