30 жовтня православні люди вшановують пам’ять Аліпії Христа ради юродивої — київської чудотвориці. У спеціальній книзі Голосіївського монастиря, біля якого жила стариця, зафіксовано понад 150 зцілень та чудотворінь, з документами, що підтверджують правдивість записів. Все це — для майбутньої канонізації — офіційного зарахування матінки Аліпії до лику святих.

Кияни називають її  лагідно – «наша Аліпія» або “наша матінка Аліпія», а коли трапляється лихо, завжди приходять до неї за допомогою й отримують її, хоча не завжди звичним способом і так, як бажають чи планують. Таким був заповіт великої чудотвориці Аліпії 30 жовтня 1988 року, у день своєї смерті: «Не вмираю я. Я тут, з вами — прийдіть, обійдіть навколо мого будинку, покличте, і я почую… Ходіть до мене на могилку, і розмовляйте зі мною, як із живою. Допомагала вам при житті, і після помагатиму…»

Немає такого віруючого киянина, який би хоч раз не звертався до матінки Аліпії. Зазвичай віряни приходять до усипальниці Аліпії, щиро моляться, беруть додому пісочок або квіточку — будь-що, прикладають до хворого місця, або просто кладуть під подушку, і в багатьох випадках отримують зцілення тілесне чи душевне. Тому й не дивно, що вже 32 роки 30 жовтня із самого ранку до Голосієва приїжджають сотні автобусів й автівок звідусюди, щоб разом помолитися та вшанувати матінку Аліпію.

Хатинка матінки була біля воріт Голосіївського чоловічого монастиря. Наприкінці 1970-х тут була руїна. Єдина ціла хатиночка — старенька, за воротами обителі, де й прожила матінка Аліпія до самої своєї смерті.

Чернецтво Аліпія прийняла у Києво-Печерській лаврі, яка була відчинена з 1942 по 1961 рр. Її духовним батьком був преподобний Кукша Одеський та настоятель Лаври архімандрит Кронід. Аліпія прибирала у храмі, завжди була на службах, а в інші години — молилася у дуплі старої липи біля криниці прп Феодосія Печерського. На жаль, липа не збереглася. Коли Лавру закрили, матінка 17 років поневірялася, поки не отримала благодать — стару хатинку біля зруйнованого скита Києво-Печерської лаври, який ми зараз знаємо як Голосіївський чоловічий монастир.

Аліпія була пророчицею. Пророкувала відновлення Голосіївського монастиря і розкол церкви. За рік до Чорнобиля підпалила власну келію і кричала: “Гаси з неба! Земля горить! Атом іде!». Незадовго до смерті попросила обвести усі 30 числа у календарі, і все питала, який день буде 30 жовтня? Казали — неділя. Близькі люди розуміли, що це не просто так вона питає. Останній тиждень попросила читати три дні Псалтир, у суботу віднести панахиду, але свічки не запалювати аж до вечірньої у неділю. Так і сталося, у неділю вона відійшла до Господа, благословивши усіх своїх духовних чад.

Аліпія Христа ради юродива дуже мало їла і мало спала. Не любила, коли її знімали на фото чи відео. Саме тому в архіві лише декілька фотокарток і кілька секунд відеозйомки, яку зробили діти.

Одяг матінки Аліпії був старий, але завжди чистенький. На голові — дивна дитяча чорна шапочка. Спала матушка на дитячому ліжечку, де замість матраца — маленькі мішечки з крупою, що приносили відвідувачі. Ранок у матінки Аліпії починався о 03:00 ночі з молитви. О шостій ранку в неї вже були люди, але приймала їх матінка вранці тільки тоді, коли у храмі Вознесіння на Деміївці не було літургії.

Про зцілення за молитвами матінки Аліпії написані великі книги. Головне — в них жодного антуражу не було. Зцілення звершувалися непомітно. Наприклад, матінка Аліпія любила годувати відвідувачів звичайною, але дуже смачною  їжею, після чого люди почувалися значно краще, або взагалі забували про біль. Матінка ніколи не відпускала людину без хоч маленького подарунка і хрестила “на дорогу”.

У розмовах з гостями та духовними чадами Аліпія Христа ради юродива мала велику прозорливість. Відвідувачу взагалі нічого не треба було й питати, лише слухати і намагатися зрозуміти дивний зміст. Близькі до матінки люди взагалі боялися навіть подумати щось погане біля неї — бо вона вже знала і відповідала своєю дивною мовою.  Аби привести людину до каяття, матінка приписували собі гріхи свого гостя, і починала каятися так, що гостю ставало соромно…

Джерело: ТСН